Щоб визначити план лікування необхідно зважати на такі фактори: тип НХЛ, стадія та клас захворювання, загальний стан здоров’я пацієнта.

Хіміотерапія.  Основний метод лікування НХЛ. Хіміотерапія призначається циклами, зазвичай з перервою у кілька тижнів. Лікування може тривати від 6 до 10 місяців. Хіміотерапія може спричинити дуже низький рівень червоних кров’яних клітин, білих кров’яних клітин чи тромбоцитів.  Переливання червоних кров’яних клітин або препарати під назвою “фактори росту клітин крові” можуть бути необхідними для усунення побічних результатів хіміотерапії.

    Спостереження та очікування при повільно прогресуючій НХЛ. Коли НХЛ не росте або прогресує повільно лікар може порекомендувати методику нагляду та очікування. Це означає, що лікар спостерігає за станом хворого, але не призначає медикаменти чи променеву терапію. Це дозволяє уникнути побічних ефектів терапії до часу, коли таке лікування знадобиться. Пацієнти при спостереженні повинні регулярно відвідувати лікаря. Кожен прийом лікар перевірятиме зміни у стані здоров’я. Результати аналізів та лабораторних досліджень з часом допоможуть лікарю визначити, коли варто починати лікування з медикаментами та опроміненням. Лікування почнеться, якщо у пацієнта з’являться симптоми чи якщо будуть ознаки, що НХЛ росте.

    Пацієнтам можуть призначати від одного до п’яти видів ліків. Мета лікування – серія ремісій, кожна з яких тривалістю у кілька років. Це працює навіть коли аналізи показують, що хвороба поширилась на інші органи. Багато пацієнтів продовжують вести активне життя.

    Променева терапія. Променева терапія використовує високочастотні промені, щоб вбити клітини лімфоми в певній невеликій ділянці. Опромінення може бути використане одночасно з хіміотерапією, коли великі маси клітин лімфоми розташовані на маленьких ділянках тіла. Опромінення також може бути використане, коли збільшені лімфовузли тиснуть на органи (наприклад, кишечник), а хіміотерапія не здатна контролювати цю проблему. Зазвичай опромінення не є єдиним лікуванням від НХЛ, бо клітини лімфоми часто розповсюджуються по багатьох ділянках тіла.

    Трансплантація стовбурових клітин. Коли лікарі планують лікування, вони використовують певні фактори для визначення потреб хворого у трансплантації стовбурових клітин. Ці фактори включають захворювання пацієнта, підтип захворювання, стадію, отримання іншого лікування та фізіологічні можливості людини перенести трансплантацію. Хоча пересадка стовбурових клітин – це не єдиний вихід для всіх хворих, цей метод може бути важливим додатком до плану лікування деяких пацієнтів.

    Аутологічна трансплантація стовбурових клітинМета аутологічної трансплантації стовбурових клітин – допомогти організму почати живити нові клітини крові після високих доз хіміотерапії. При аутологічній трансплантації власні стовбурові клітини  хворого забираються з крові чи кісткового мозку та зберігаються після закінчення першого циклу лікувальної терапії. Після цього пацієнт отримує високу дозу хіміотерапію, щоб вбити клітини лімфоми. Це лікування також вбиває нормальні клітини кісткового мозку. Згодом, клітини кісткового мозку, зібрані до хіміотерапії, вживлюються назад в організм пацієнта через центральний катетер.

    Алогенна трансплантація стовбурових клітин. Алогенна трансплантація стовбурових клітин використовує стовбурові клітини донора. Донором можуть бути брат або сестра. Також донором може стати не родич, але хтось, чиї стовбурові клітини “підходять” пацієнту. Стовбурові клітини можуть також надходити від пуповинної крові (крові в пуповині після народження дитини). Спочатку пацієнт отримує високодозову хіміотерапію та /або променеву терапію, щоб вбити клітини лімфоми в організмі. Стовбурові клітини забираються у донора і вживлюються пацієнту через інтравенозний чи центральний катетер. Донорські стовбурові клітини з крові потрапляють у кістковий мозок та допомагають почати нове живлення червоних клітин крові, білих клітин крові та тромбоцитів.

    Щоб визначити план лікування необхідно зважати на такі фактори: тип НХЛ, стадія та клас захворювання, загальний стан здоров’я пацієнта.

Хіміотерапія.  Основний метод лікування НХЛ. Хіміотерапія призначається циклами, зазвичай з перервою у кілька тижнів. Лікування може тривати від 6 до 10 місяців. Хіміотерапія може спричинити дуже низький рівень червоних кров’яних клітин, білих кров’яних клітин чи тромбоцитів.  Переливання червоних кров’яних клітин або препарати під назвою “фактори росту клітин крові” можуть бути необхідними для усунення побічних результатів хіміотерапії.

Спостереження та очікування при повільно прогресуючій НХЛ. Коли НХЛ не росте або прогресує повільно лікар може порекомендувати методику нагляду та очікування. Це означає, що лікар спостерігає за станом хворого, але не призначає медикаменти чи променеву терапію. Це дозволяє уникнути побічних ефектів терапії до часу, коли таке лікування знадобиться. Пацієнти при спостереженні повинні регулярно відвідувати лікаря. Кожен прийом лікар перевірятиме зміни у стані здоров’я. Результати аналізів та лабораторних досліджень з часом допоможуть лікарю визначити, коли варто починати лікування з медикаментами та опроміненням. Лікування почнеться, якщо у пацієнта з’являться симптоми чи якщо будуть ознаки, що НХЛ росте.

      Пацієнтам можуть призначати від одного до п’яти видів ліків. Мета лікування – серія ремісій, кожна з яких тривалістю у кілька років. Це працює навіть коли аналізи показують, що хвороба поширилась на інші органи. Багато пацієнтів продовжують вести активне життя.

Променева терапія. Променева терапія використовує високочастотні промені, щоб вбити клітини лімфоми в певній невеликій ділянці. Опромінення може бути використане одночасно з хіміотерапією, коли великі маси клітин лімфоми розташовані на маленьких ділянках тіла. Опромінення також може бути використане, коли збільшені лімфовузли тиснуть на органи (наприклад, кишечник), а хіміотерапія не здатна контролювати цю проблему. Зазвичай опромінення не є єдиним лікуванням від НХЛ, бо клітини лімфоми часто розповсюджуються по багатьох ділянках тіла.

Трансплантація стовбурових клітин. Коли лікарі планують лікування, вони використовують певні фактори для визначення потреб хворого у трансплантації стовбурових клітин. Ці фактори включають захворювання пацієнта, підтип захворювання, стадію, отримання іншого лікування та фізіологічні можливості людини перенести трансплантацію. Хоча пересадка стовбурових клітин – це не єдиний вихід для всіх хворих, цей метод може бути важливим додатком до плану лікування деяких пацієнтів.

Аутологічна трансплантація стовбурових клітинМета аутологічної трансплантації стовбурових клітин – допомогти організму почати живити нові клітини крові після високих доз хіміотерапії. При аутологічній трансплантації власні стовбурові клітини  хворого забираються з крові чи кісткового мозку та зберігаються після закінчення першого циклу лікувальної терапії. Після цього пацієнт отримує високу дозу хіміотерапію, щоб вбити клітини лімфоми. Це лікування також вбиває нормальні клітини кісткового мозку. Згодом, клітини кісткового мозку, зібрані до хіміотерапії, вживлюються назад в організм пацієнта через центральний катетер.

Алогенна трансплантація стовбурових клітин. Алогенна трансплантація стовбурових клітин використовує стовбурові клітини донора. Донором можуть бути брат або сестра. Також донором може стати не родич, але хтось, чиї стовбурові клітини “підходять” пацієнту. Стовбурові клітини можуть також надходити від пуповинної крові (крові в пуповині після народження дитини). Спочатку пацієнт отримує високодозову хіміотерапію та /або променеву терапію, щоб вбити клітини лімфоми в організмі. Стовбурові клітини забираються у донора і вживлюються пацієнту через інтравенозний чи центральний катетер. Донорські стовбурові клітини з крові потрапляють у кістковий мозок та допомагають почати нове живлення червоних клітин крові, білих клітин крові та тромбоцитів.

https://www.onco-net.net/rak/lymphoma/how-treat-lymphoma/